Лишай у собак: причини захворювання, способи лікування та профілактика

Лишай у собак – це інфекційне захворювання, що викликається грибками, яке може вражати шкіру і шерсть вихованця, викликаючи різні запальні процеси.

Далі ми поговоримо про те, як зрозуміти, що у собаки лишай, розглянемо причини виникнення лишаю, методи діагностики та ефективні способи лікування, а також заходи профілактики для забезпечення здоров’я вашого улюбленця, і що робити при появі перших симптомів шкірного захворювання.

Що таке лишай?

Дерматофітія (стригучий лишай, трихофітія, мікроспорія собак) – це не якась конкретна хвороба собаки, а ціла група інфекційних захворювань шкіри, основними ознаками яких є поверхневе ураження шкірного та волосяного покриву. Особливість хвороби – висока контагіозність для інших тварин і людини.

Збудник дерматофітії у собак: патогенні гриби роду Microsporum (за частотою випадків: M. canis – 70%, M. gypseum – 15%) і Trichophyton.

Рід M. canis – найбільш поширений збудник грибкових шкірних патологій у собак, що викликає лишай. Як джерело живлення використовує кератин – білкову речовину, що міститься у волоссі, нігтях і роговому шарі шкіри. Не є частиною «нормальної» грибкової флори домашніх тварин і викликає видимі пошкодження верхніх шарів шкіри, волосся і кігтів.

Збудники дерматофітозів широко поширені. Можуть бути виявлені в повітрі, ґрунті, піску, у воді, на настилах і поверхнях предметів. Деякі види здатні витримувати охолодження і нагрівання та зберігати життєдіяльність після кип’ятіння (до 15 хвилин) і заморожування. У зовнішньому середовищі цвілевий гриб M. canis зберігає здатність до інфікування до півтора року.

У ветеринарній літературі лишай у домашньої собаки позначений терміном «дерматофітія».

За способом зараження і середовищем проживання дерматофіти поділяють на дві групи: зоофільні (від вихованця до вихованця) і геофільні (від середовища до вихованця).

Шляхи передачі збудників лишаю:

прямий контакт із зараженим вихованцем (в тому числі шерстю і ороговілими клітинами шкіри. Характерно для M. canis);
контакт із зараженими предметами (лежанка, переноска, щітка для шерсті, іграшки, нашийник);
контакт із зараженою землею (характерно для M. gypseum).

Всі особисті предмети хворого вихованця, а також інструменти для грумінгу, є потенційними джерелами зараження (як первинного, так і повторного). Спори грибів нерідко потрапляють в квартиру на одязі та взутті людини, можуть тривалий час зберігатися на килимку біля входу в будинок.

Механізм передачі лишаю до собак: спори мікроскопічних грибів проникають у волосяний фолікул. Після цього патоген починає розмножуватися у волосі, руйнуючи його і провокуючи симптоми мікроспорії у собак.

Сприятливі фактори:

ослаблений імунітет – стреси, хронічні хвороби, період відновлення після захворювання або проходження імуносупресивної терапії. Вагітні та годуючі суки також схильні до недуги через тимчасове зниження імунітету;
порода – схильність до дерматофітозу виявлена у собак породи йоркширський тер’єр;
вік – цуценята і літні вихованці частіше страждають від шкірних патологій через ще не сформовані або ослаблені захисні сили організму.

Ризик зараження підвищується в разі поганого абонеповноцінного харчування, контакту з бродячими собаками, зараження паразитами, скупченому утриманні тварин і високій вологості в приміщенні.

Собак мисливських і робочих порід (німецькі вівчарки, лабрадори ретривери, ягдтер’єри, джек рассел тер’єри, фокстер’єри) також включають до групи ризику, оскільки вони частіше за інших контактують з потенційно зараженим ґрунтом. У таких вихованців ураження зазвичай розвиваються на морді (керіон) і кінцівках із залученням кігтів.

Хвороба характерна для собак до року, але зіткнутися з нею можуть вихованці будь-якого віку.

Симптоми лишаю

Клінічна картина варіюється і багато в чому залежить від імунної відповіді організму тварини. Для постановки діагнозу потрібно провести ряд діагностичних досліджень з метою підтвердження результату. У кожному окремо взятому випадку інфекція відрізняється за тяжкістю перебігу і набором симптомів. Можливе ускладнення: приєднання бактеріальної інфекції.

У собак описані випадки самолікування, що не скасовує необхідність діагностики та ветеринарної допомоги, оскільки заражений вихованець нерідко виявляється носієм інфекції.

Як проявляється лишай у собак: до зовнішніх ознак відносять лущення і почервоніння шкіри, ламкість волосся (обламані волоски), облисіння, гіперпігментація, пошкодження і деформація кігтів (ламкість, розшарування, зміни в рості). У більшості випадків ураження асиметричні.

Можлива наявність локальної та мультифокальної (тобто багатоосередкової) алопеції – одна або кілька зон облисіння на тілі собаки. Найчастіше локалізується лишай на морді вихованця, кінцівках, вушних раковинах, хвості.

Яскравий симптом дерматофітії – округлі ураження на тілі з відсутністю волосся. Це характерно для поверхневої форми захворювання, утворення декількох ділянок прорідженої шерсті – для атипової. Якщо інфекція проникає в більш глибокі шари шкіри, з’являються вогнища лущення і припухлості з кірочками, папулами і пустулами.

Поведінкові ознаки лишаю у собак:

Деякі вихованці відчувають свербіж, розчісують і розлизують пошкоджене місце. Ця зміна швидше не пов’язана з основним захворюванням, а свідчить про ускладнення – вторинну бактеріальну інфекцію.
Може проявитися неспокій. Цей симптом також вказує на наявність вторинної інфекції.

У собак зустрічається така форма лишаю, як керіон (вузлова дерматофітія). При такій формі інфекції на тілі помітні рівні, окреслені прояви фурункульозу куполоподібної форми. Ураження нагадує вузлики з облисінням, які підняті над шкірою. Згодом щільні утворення виразкуються – відбувається виділення серозно-гнійної речовини. Хворобу провокують патогени Microsporum gypseum або Trichophyton mentagrophytes. Керіон у собак частіше локалізується на лапах і морді.

Зниження якості шерсті (тьмяність, ламкість, випадання волосся), подразнення шкіри і почервоніння – причина звернутися до ветеринарної клініки для обстеження. Перераховані ознаки можуть вказувати на розвиток інфекційного захворювання, а значить, вихованцеві потрібне лікування. Якщо вдома є інші собаки, важливо проконсультуватися про методи профілактики, убезпечити себе і тварин у контакті.

Діагностика лишаю

Єдиного тесту для постановки діагнозу «дерматофітоз» або «лишай» не розроблено. Діагностика включає застосування декількох тестів для доповнення і перепровірки результатів.

Методи діагностики:

Клінічний огляд – оцінка стану вихованця, опитування господаря і збір анамнезу.
Діагностика за допомогою лампи Вуда виявляє патоген M. canis. Грифи збудника шкірної інфекції містять пігмент птеридин, і уражені частинки (волоски) світяться смарагдовим світлом. Після цього їх відбирають і направляють на посів. Важливо: негативний результат не гарантує відсутність зараження. Ефективність дослідження: 50-70%.
Мікроскопія – дослідження відібраних волосків і лусочок шкіри (трихограма, зішкріб). Цей метод дозволяє виявити збудника і його спори.
Полімеразна ланцюгова реакція – виявляє активну інфекцію, вид грибка і наявність патогена після проходження терапії. Важливо: позитивний результат не завжди є гарантією активної інфекції, так як може виявити загиблі гриби.
Культуральні дослідження – посів і отримання культури на середовищі Сабуро та ідентифікація виду дерматофітів. Найбільш надійний метод діагностики, що дозволяє точно визначити вид збудника і передбачити відповідь на лікування. Матеріалом для дослідження служать лусочки шкіри і частини волосків.

З метою виявлення вузлових і атипових інфекцій призначають біопсію з фарбуванням.

Негативний результат одного з досліджень не може розглядатися як 100% гарантія відсутності інфекції.

Чи є у собаки лишай або за симптомами «ховається» інша шкірна патологія – відповісти може тільки ветеринарний лікар після проведення діагностичних тестів. Можливий диференційний діагноз: папуло-пустульозні захворювання, фолікуліт і фурункульоз (в області морди), поверхнева піодермія, демодекоз, бактеріальний фурункульоз, малассезіозний дерматит.

Важливість відвідування ветеринарної клініки при підозрі на дерматофітоз пов’язана з ризиком ускладнень: розвиток глибокої форми хвороби і приєднання вторинної інфекції. Своєчасне лікування дозволяє зупинити поширення інфекційного процесу, запобігти погіршенню стану здоров’я і зовнішнього вигляду вихованця. Зволікання може ускладнити і збільшити термін лікування.

Крім ризику ускладнень, лишай у собак пов’язаний з передачею збудника людині – відсутність діагностики та лікування може стати причиною інфікування тварин по сусідству і власника вихованця.

Чи небезпечний лишай для людей

Дерматофіти мають зоонозний статус. Основний збудник «стригучого лишаю» у людей, собак і кішок – Microsporum canis і Microsporum gypseum. Це свідчить про можливість зараження людини від інфікованого вихованця.

Лишай у собак передається як іншим вихованцям, так і людині – це контагіозна інфекційна хвороба, що вимагає контролю з боку ветеринарного фахівця. Ризику зараження в основному схильні люди зі зниженим імунітетом. Частіше хворіють діти і літні члени сім’ї від цуценят.

Зараження відбувається при погладжуванні тварини, але прямий контакт не обов’язковий (збудник може зберігатися на предметах, бути присутнім у пилу). Лишай (мікроспорія), що з’явився від собаки або кішки, як правило, виникає на ділянках тіла, які найбільше контактують з шерстю вихованця (руки, гомілки, живіт, обличчя). Хвороба легко піддається лікуванню.

Лікування лишаю

Прогноз для собак при відсутності вторинної інфекції хороший. У вихованців з міцним імунітетом дерматофітоз нерідко сам зникає без специфічної терапії (за кілька тижнів/місяців). Однак очікувати подібного перебігу хвороби не рекомендується – вихованець є переносником і джерелом зараження для інших тварин і людей. Лікування лишаю не тільки прискорює одужання і дозволяє уникнути важких наслідків, але і знижує ризик поширення інфекції.

Ефективне лікування лишаю у собак може включати місцеві та системні ліки, протигрибкові препарати, мазі, спреї. У разі вторинної бактеріальної інфекції ветеринарний фахівець може призначити курс антибіотиків.

Медикаментозна терапія (за призначенням ветеринарного лікаря):

протигрибкові препарати (антимікотики): кетоконазол, ітраконазол, ітраконазол, тербінафін;
протигрибкові мазі;
обробка розчином: лайм сульфур (lime sulfur), ліверазол.

Місцеве лікування: засоби для шерсті з кетоконазолом, міконазолом або енілконазолом у поєднанні з хлоргексидином у разі значного поширення інфекції на тілі собаки (генералізований дерматофітоз).

Важливо врахувати, що застосування шампунів у монорежимі неефективне. Такі засоби не можуть проникнути у волосяні фолікули і впоратися з інфекцією. Однак у поєднанні з системними препаратами прискорюють процес одужання.

Вилікування підтверджують після двох негативних посівів.

Зниження інтенсивності симптомів при правильно підібраному лікуванні зазвичай настає на 4-6 тиждень терапії. Якщо в будинку два і більше вихованця, лікувати потрібно всіх тварин. Здорових обов’язково ізолюють від хворих. Для профілактики застосовують засоби для місцевої обробки.

Альтернативні методи лікування дерматофітозів, такі як фітотерапія, вакцинація та імуностимулятори, не мають доведеної ефективності. Лікування лишаю у собак в домашніх умовах із застосуванням «народних засобів», ліків з домашньої аптечки, зеленки, йоду, мазі ям та інших методів може принести вихованцеві більше шкоди, ніж користі. Самолікування протипоказане.

Профілактика лишаю

Повністю профілактикувати інфікування малоймовірно, проте власник може подбати про здоров’я тварини, умови проживання і якість раціону.

Основні заходи профілактики:

підтримання чистоти в місці проживання вихованця;
мінімізація контактів з безпритульними тваринами на прогулянці (з собаками і кішками);
забезпечення повноцінного збалансованого харчування;
обробка від паразитів;
планові огляди у ветеринарній клініці та дотримання графіка вакцинації.

Якщо собака любить копати землю, після прогулянки слід ретельно очищати лапи з милом і стежити за станом кігтів. За послугами грумінгу звертатися в перевірені салони, які відповідально підходять до своєї роботи і дезінфікують інструменти.

Вакцина від лишаю не має доведеної ефективності, але має часті побічні ефекти у вигляді набряку та сильного болю в місці ін’єкції.

Основна рекомендація при підозрі на лишай у собаки – якнайшвидше звернення до ветеринарної клініки. Наші дерматологи оглянуть вихованця і встановлять причину появи неприємних симптомів. Своєчасне звернення до ветеринарного лікаря допоможе зберегти здоров’я.