Грижею називається тимчасове або стійке випадання внутрішніх органів або тканин через природний або патологічний отвір з випинанням оболонки, що вистилає анатомічну порожнину. Грижа має грижове кільце (отвір), через яке випинається грижовий мішок, що складається з очеревини, поперечної черевної фасції та грижового вмісту (кишечника, сальника, шлунка). У собак залежно від
анатомічного місця розташування грижі зустрічаються пупкові, пахові, промежинні та ін.

За походженням грижі бувають вроджені та набуті. Вроджені грижі виникають через занадто широкі анатомічні отвори (пахового або піхвового каналів) або через дефект черевної стінки. Набуті грижі утворюються найчастіше через надмірне фізичне напруження черевних м’язів. Грижа, в якій вміст вільно вправляється, називається вправною, при неможливості вправлення у зв’язку зі спайками вона називається невправною, при наявності гострої запальної реакції – защемленою. Раптове защемлення грижі може статися після різких рухів і стрибків внаслідок різкого підвищення тиску в черевній порожнині. У грижовий мішок потрапляє якась ділянка кишки, а в результаті петля виявляється  затиснутою зовні.
Пам’ятайте, що защемлена ділянка кишки поступово відмирає, що призводить до розвитку перитоніту, тому защемлена грижа вимагає невідкладного оперативного
втручання. У разі защемлення сальника спостерігається блювота. При защемленій грижі не можна вправляти вміст грижового мішка в черевну порожнину, так як може бути вправлена нежиттєздатна петля. При такій грижі порушується кровопостачання органу, що лежить в грижовому мішку, і він поступово відмирає. Необхідна негайна операція. Не намагайтеся самостійно вправляти защемлену грижу і в жодному разі не ставте собаці грілку.
Симптоми: собака збуджена в результаті сильних болів, температура тіла дуже висока, частий пульс і поверхневе дихання, позиви «до стільця» не супроводжуються виділенням фекалій, затримується сечовипускання.
Лікування вправних гриж може бути консервативним. Лікування защемленої грижі – тільки оперативне.

Пупкова грижа

У собак, особливо у цуценят, ця грижа зустрічається часто. Грижовим вмістом у більшості випадків буває сальник, який, втім, не вправляється, з огляду на те, що приріс до грижового мішка. У міру дорослішання тварини, мішок збільшується в обсязі, залишаючись звуженим в області грижового кільця, внаслідок чого набуває форму пісочного годинника. В області пупка при цьому виявляють м’яку,  безболісну, напівкулясту припухлість величиною з лісовий або волоський
горіх, яка зазвичай легко вправляється, а також вдається промацати пупкове кільце. У більшості випадків пупкові грижі є вродженими і утворюються через неправильний обрив пуповини. Найчастіше ця патологія, успадкування якої носить полігенний характер, спостерігається у кокер-спанієлів, бультер’єрів,
такс, чау-чау, бобтейлів, пуделів, коллі, німецьких вівчарок, пекінесів і сеттерів. У цуценят при невеликих грижах застосовують консервативні способи лікування: втирання подразнюючих мазей, масаж грижового кільця, накладення лейкопластиру після вправлення грижі на 2-3 тижні. У маленьких цуценят грижу можна вправити самостійно, після чого необхідно щільно притиснути її плоским предметом, наприклад – монетою, яку слід прикріпити до живота за допомогою перехресних смужок лейкопластиру. Перед накладенням пластиру необхідно видалити шерсть і продезінфікувати шкіру 70%-ним спиртом, а після – обробити йодезом. Отвір в черевній стінці швидко затягується і грижа зникає. У тому випадку, коли консервативне лікування виявляється неефективним, роблять операцію.

Пахова грижа

Спостерігається зазвичай у сук практично будь-яких порід, проте найбільш схильні: пекінеси, такси, бассет-хаунди і вестхайленд-уайт-тер’єри. Вмістом грижового мішка бувають кишечник, матка і сечовий міхур. Захворювання розвивається внаслідок особливостей анатомічної будови пахової області
у сук і підвищення внутрішньочеревного тиску. При цьому між останнім соском і переднім краєм лонних кісток можна намацати м’яку, безболісну припухлість, частіше кулястої або витягнутої форми. Вміст пахової грижі може бути як вправним, так і невправним.

Симптоми: собака часто лягає, вилизує поверхню грижі. Інші ознаки ускладнення проявляються сильніше, коли утискається петля кишки або сечовий міхур.
Лікування: оперативне.

Промежинна грижа

Промежинною грижею називають випинання розтягнутої очеревини між прямою кишкою і сечовим міхуром у псів або між прямою кишкою і маткою у сук. У собак ці грижі зустрічаються досить часто. Вмістом грижового мішка можуть бути сечовий міхур, кишкові петлі, сальник, матка. Захворювання може виникнути внаслідок надмірного і повторюваного натужування черевного преса у зв’язку із запорами, проносами, проктитами та ін. У більшості випадків ці грижі піддаються вправленню.